Якщо дитина чи підліток стурбовані чи знаходяться в дистресі, важливо відшукати можливість для спокійної глибокої бесіди з ними. Якщо ви вважаєте, що можлива наявність депресивного розладу, вам слід звернутись за професійною допомогою. 

Діагноз має бути поставлений лікарем-терапевтом: що включає вивчення можливих диференціальних діагнозів, щоб виключити фізичні проблеми (наприклад, дисфункцію щитоподібної залози) та дослідження потенційних супутніх психічних розладів (наприклад, тривожні розлади).

Досвідченні лікарі також навчені обходитися з поширеною у підлітків тенденцією заперечувати та відчувати сором щодо симптомів депресії.

Діагноз «депресія» може бути поставлений тільки лікарями та працівниками сфери психічного здоров’я, але важливо всім вміти розпізнавати депресію.

Розпізнавання депресії, як такої – це важливий крок у її подоланні. Батьки, родичі, друзі та вчителі відіграють важливу роль у цьому процесі.

Але в який момент ненормальна поведінка стає проблемою?

Якщо вікові депресивні симптоми зберігаються протягом тривалого періоду часу (кілька тижнів або навіть місяців) і якщо не відбувається стабілізації настрою, швидше за все, у людини спостерігається депресія, а не «нормальна» вікова зміна або тимчасова реакція на зовнішній стрес (наприклад, ситуація втрати).

На додачу до вікових специфічних симптомів, родичі, друзі та вчителі можуть звернути увагу на наступні тривожні ознаки:

• Відмова від хобі та типової для віку особи діяльності;
• Надзвичайне зниження шкільної результативності;
• Різкі зміни в поведінці та зовнішньому вигляді;
• Втеча з дому;
• Зловживання алкоголем і наркотиками;
• Самоізоляція від сім'ї та/або групи однолітків;