Короткострокові тригери депресії також можна розглядати, як дві сторони однієї медалі.  Прикладами гострих тригерів на психосоціальному рівні можуть бути: втрата коханої людини, конфлікти у стосунках або зміни життєвих обставин. Також і позитивні життєві зміни, такі як зміна місця проживання чи успішне складання тесту, можуть спровокувати депресивний епізод. На нейробіологічному рівні, тригером може виступити зміна рівня певних гормонів, таких як гормон стресу (кортизол). 

Як психосоціальні, так і нейробіологічні фактори можуть бути відповідальними за підвищення вразливості до депресивного розладу. Дитячий травматичний досвід чи жорстоке поводження – це психологічні фактори, що можуть зіграти роль у подальшому розвитку розладу, тоді як турботливе та стабільне середовище в дитинстві, навпаки – захищає. Також відомо, що спадкові генетичні фактори мають вплив на розвиток рівня вразливості чи, навпаки, спротиву депресії. Наприклад, через них може зменшитись чи збільшитись кількість нейротрансмітерів у мозку, таким чином підвищивши чи зменшивши ризик розвитку розладу.

Тривалі психологічні труднощі можуть посилити і тривалість депресії, тоді як адекватна та інтенсивна соціальна підтримка та терапія можуть призвести до швидшого врегулювання розладу.